Життя без роботи й робота без життя. Міф чи реальність?

Тетяна Кухнюк
Тетяна Кухнюкhttp://eyacademyukraine.com/corporate
менеджерка корпоративних навчальних програм Академії бізнесу EY

Ми багато разів чули про необхідність відокремлювати роботу й особисте життя. «Не думай про свої справи, ти вдома, відпочинь», — кажуть друзі. «Залиште особисті переживання за порогом офісу, ви повинні концентруватися на роботі», — повторює керівник.

Як би ми не намагалися, відокремити особисті й робочі моменти неможливо. Усе, чим наповнене наше життя, є у думках протягом дня. Особисте й професійне зливаються, тому щодня ми поєднуємо кілька ролей. Щоб робити це успішно, треба знаходити задоволення в кожній сфері життя.

Уявіть вечір неділі. Ви сидите в затишному кріслі, дивитесь фільм, поруч із вами близькі люди. Раптом згадуєте про те, що завтра потрібно йти на роботу. Що ви відчуваєте в той момент? Тремтіння, ентузіазм, страх чи радість?

Більшість людей відчуває аж ніяк не позитивні емоції. Якщо думка про роботу викликає тривогу та неприйняття, то й робочий процес супроводжується почуттям невдоволення.

Є простий принцип — робити упродовж життя те, що любимо, і щастя нас знайде. Водночас трапляються ситуації, коли люди займаються улюбленою справою, проте не відчувають себе щасливими.

Патрік Ленсіоні, відомий бізнес-тренер та автор бестселерів «П’ять дисфункцій команди» та «Перевага», визначає три причини невдоволення роботою: 

Приєднуйтеся до закритої facebook-групи управлінців

1. Знеособлення

Знеособлення — це відсутність уваги до співробітника як до особистості та брак інтересу до його успіху й захоплень. Кожен із нас — соціальна особистість. Ми прагнемо до комфортної взаємодії з людьми навколо нас. Ці стосунки будуються на взаємному й щирому інтересі одне до одного. Удавану увагу колег ми сприймаємо як загрозу, а не вияв дружності.

Співробітник потребує уваги й підтримки з боку керівника. Завдання менеджера — не дати своїм співробітникам відчути себе знеособленими. Це не означає, що керівник має відмовитися від більшості завдань і весь час проводити серед колег. Ефективність команди в такому випадку не зросте. Планувати час необхідно так, щоб приділяти його і робочим завданням, і спілкуванню зі співробітниками.

Вияв інтересу до колег не має бути разовою дією. Під час обіду із співпрацівниками можна дізнатися одне про одного більше, ніж під час командотворення. Досить лише запитати в колеги, як він провів вихідні. Не ігноруйте можливостей спілкування з командою, адже це завдання — одне з найприємніших у вашому щоденному списку «to do».

2. Непотрібність

Кожен співробітник прагне бачити сенс і користь від своєї діяльності. Він хоче усвідомлювати, кому і чим допомагає своєю роботою. Якщо ж такого усвідомлення немає, працівник починає думати, що діє тільки на благо самого себе. У таких умовах він не може відчувати себе щасливим.

Розгляньмо, до прикладу, роботу представника кур’єрської служби. Суть роботи полягає у переміщенні від пункту А до пункту Б. Але швидкість та якість завдань, які виконує кур’єр, впливає на взаємини між партнерами, виконавцями та клієнтами. Наприклад, вчасно доставивши важливого листа за адресою, кур’єр може поліпшити настрій одержувача і створити позитивні враження від компанії.

Кожен наш крок впливає на людей. Ми можемо це або ігнорувати, або контролювати і спробувати зробити світ навколо себе кращим. Ніхто не встає вранці, щоб зробити копії документа або занести дані в таблицю Excel. Кожен має свою місію. Важливо її знайти, а також допомогти це зробити співробітникам.

3. Невимірність

Це авторський неологізм Патріка Ленсіоні, що означає відсутність у співробітника інструментів, щоб чітко оцінити прогрес на роботі. Працівники повинні самостійно визначити для себе критерії вимірювання ефективності протягом дня, тижня та року. Якщо цього не робити, співробітник залежить від оцінки «збоку». Це спричиняє двозначність і втрату відчуття контролю над досягненнями. Вимірювання важливо пов’язати з поняттям потрібності і процесами, на які співробітник впливає. Визначаючи мету у форматі «скорочення витрат» або «збільшення прибутку компанії», співробітники не розуміють, як їхня діяльність може позначитись на фінансових показниках. Керівникові варто приділити увагу індивідуальному зворотному зв’язку, коли кожен співробітник зможе визначити обсяг і характер робіт, необхідних, щоб досягнути спільної мети й усвідомити власну ефективність.

Якщо не врахувати цих трьох чинників, співробітник може втратити інтерес до роботи. Спад відбудеться за декількома показниками: мотивація, залученість і задоволеність. Це вплине не тільки на атмосферу в колективі, але й на фінансові показники компанії.

Цінуйте людей, звертайте увагу на їхні професійні й особисті якості, обговорюйте внесок у роботу команди й компанії. Пам’ятайте, головний капітал організації — люди.

Стати автором блогу Executives

Executives Club

Executives Club

закритий бізнес-клуб
для топ-менеджерів