Які юридичні помилки вбивають стартапи. Катерина Кокот

Катерина Кокот у різний час керувала юридичними відділами великих українських компаній, працювала в складі консалтингової компанії з «великої четвірки» та міжнародних юридичних фірм, а потім пішла допомагати стартапу. Сьогодні вона керує юридичним відділом в Apostera українсько-німецькому проекті, який розробляє рішення доповненої реальності в навігації для провідних автовиробників.
В інтерв’ю для Executive Club Катерина розповіла, через які юридичні помилки руйнуються стартапи і як їх уникнути.

У чому особливість роботи юриста в продуктовій ІТ-компанії? Чим вона відрізняється від вашого попереднього досвіду?

Я працювала в міжнародних юридичних фірмах, з «великою четвіркою», керувала юридичним департаментом в одному з найбільших медіахолдингів та агрохолдингової компанії. Тому мені є з чим порівняти. Робота і юристом в компаніях (інхаузом), і юристом в юридичній фірмі має свої переваги і недоліки. Головне — визначитись, де саме ти, твої навички та твій стиль життя буде вписуватись найбільш гармонійно.

Коли ти юрист компанії, у тебе є єдиний клієнт — твоя компанія. Ти перебуваєш всередині процесу, щільно взаємодієш з колегами з різних бізнес-напрямків і краще розбираєшся в тонкощах бізнесу компанії. Крім того, відразу бачиш результат: як допомогла твоя рекомендація. Мене це дуже мотивує.

Якщо в юридичній фірмі юрист — це людина, яка «добуває мамонта» і цим годує юридичну фірму, то в компанії юридичний департамент — це постачальник послуг, який часто сприймається як «центр витрат». Тому важливе значення має те, як сприймають функцію юриста інші топ-менеджери компанії. Чи є юрист бізнес-партнером, який сидить за одним столом з іншими decision-makers, коли приймаються важливі для компанії рішення, чи це є просто «секретар», який юридичною мовою «протоколює» рішення, які вже були прийняті без його участі? Звичайно, сприйняття ролі юриста в кожній компанії різниться, і від цього залежить рівень задоволення юриста своєю роботою.

Executives Club — спільнота топ-менеджерів.
Дізнатися більше


Тобто, робота «на стороні бізнесу» більш прикладна?

Коли ти — інхауз в компанії, ти не просто даєш загальні рекомендації, ти є довіреною особою, яка може оцінити потенційні юридичні проблеми до того, як вони настали та знаєш, який тип та рівень ризиків прийнятний для твоєї компанії, а який — ні.

Можете навести приклад: які речі вам не вдавалося зробити в консалтингу?

Наприклад, коли клієнт юридичної компанії просить поради, чи ліквідувати йому компанію, чи продовжувати працювати, ти зважуєш «за» і «проти» обох варіантів, розкладаючи по поличках. Потім даєш свою рекомендацію. Клієнт сам вирішує, який варіант йому більше підходить. При цьому тебе навіть не зобов’язані повідомляти, на якому рішенні зупинилися.

Якщо ж справа стосується компанії, в якій ти працюєш, то ти точно будеш знати, яке рішення прийнято. Більш того, ти сам будеш його втілювати в життя.

Що ще мотивує в роботі з продуктовою IT-компанією, так це можливість спілкуватися з молодими і талановитими інженерами. Вони створюють речі, яких до цього в світі не було, змінюють на краще життя багатьох мільйонів людей. Зараз я надаю юридичну підтримку компанії, яка займається доповненою реальністю в навігації автомобілів. Я сама воджу, тому вже дуже чекаю, коли їхні розробки з’являться в автомобілях!

Ви працюєте в юрисдикціях різних країн. Наскільки це складно?

Це дуже цікаво. Продуктова IT-компанія, з якою я співпрацюю, має материнську компанію в Німеччині, а офіси розробки є в Києві, Одесі. Ще є компанія-партнер у Пітері. Я розумію, що я не німецький і не американський юрист, тому співпрацюю з професіоналами цих юрисдикцій. Це хороша практика: крім того, що розбираєшся в українському праві, ще додатково отримуєш досвід інших країн.

Що вас найбільше здивувало в роботі з IT-сферою?

Мене складно вже чимось здивувати (посміхається), бо за плечима 20 років юридичного досвіду з різними клієнтами у великих компаніях. У компанії, з якою я працюю, 13 акціонерів, для стартапу це багато. Це складно і цікаво одночасно. Кожен акціонер — це особистість зі своєю точкою зору, і важливо шукати рішення, що оптимально підходить для всіх.

Які юридичні помилки в стартапах найпоширеніші?

Найчастіша, на мій погляд, помилка, — це коли фаундери збираються і думають: «Ми однодумці і одна команда!» Це триває до перших спірних питань. Тому вже на початкових етапах важливо фіксувати всі домовленості в письмовому вигляді: в статуті та в положеннях компанії, в акціонерній угоді, положенні про раду директорів чи наглядову раду. Письмові домовленості дозволять в більшості випадків уникнути спірних ситуацій між фаундерами.

Ще одна проблема стартапу — відсутність стратегії захисту активів. У багатьох високотехнологічних стартапів головний актив — це інтелектуальна власність. Один із способів захистити цей актив — укладення договору про нерозголошення інформації. Притому їх потрібно укладати з партнерами, співробітниками, інвесторами до того, як буде надаватися будь-яка інформація.

Ще один спосіб — патентування винаходів і реєстрація торгових марок. Також слід уважно ставитися до трудових договорів або договорів з надання послуг, якщо співпрацюють з фрілансером. У них обов’язково має бути положення про нерозголошення інформації, а також пункт про те, що компанія є власником IP-прав.

У США та інших країнах, наприклад, прописується також те, що фрілансер не має права працювати на конкурентів і після виходу з компанії не може переманювати звідти співробітників.

Ще одна помилка — непрофесійно складені договори. Замість того, щоб довіритися юристу, оформляють самі навмання. У моїй практиці був такий випадок, коли компанія уклала договір і помилково передала свій головний актив — усі свої права інтелектуальної власності — іншій компанії. Добре, що через деякий час цей договір потрапив у мої руки і це історія зі щасливим кінцем.

Також потрібно з самого початку продумати юрисдикцію створення компанії, особливості корпоративного управління, розробити стандартні ключові договори.

Чи є якийсь механізм, що регулює розподіл прав на компанію і прийняття рішень?

Питання розподілу часток у компанії залежить від цінності, яку приносить кожен фаундер. Хтось має значний досвід з управління проектами, хтось володіє потужною мережею бізнес-контактів, а хтось досконало знає технологію виготовлення продукту. Добре, якщо хтось із фаундерів має управлінський досвід, розуміє, що потрібно продумати організаційно-правову форму, те, в якій юрисдикції компанія має бути зареєстрована, і т. д. Навіть якщо фаундер не розбирається в тому, яку форму створювати, він хоча б може поставити задачу на розгляд фахівцеві.

Якщо вклад кожного плюс-мінус однаковий, то потрібно прописати в статуті, як приймається рішення і яка кількість голосів потрібна. Можна прописати, які питання вимагають одноголосного рішення, а які — більшості, за необхідності передбачити право вето одного або декількох акціонерів щодо певних питань, механізми вирішення складних питань та дедлоків.

Одним із таких механізмів, до речі, вважається правило «російської рулетки»: якщо акціонери довгий час не можуть між собою домовитися з ключових питань ведення бізнесу, то один із них пропонує на продаж свій пакет акцій другому акціонеру. Якщо ж другий акціонер відмовляється їх купувати, то його акції переходять першому за ним же запропонованою ціною. Так гарантується справедлива ціна акцій.

Наскільки методи регулювання українського бізнесу відрізняються від методів західного?

Останнім часом було внесено чимало змін у корпоративне право. Наприклад, вже можна укладати акціонерні договори за українським законодавством, також були здійснені значні кроки щодо лібералізації валютного законодавства. Але все ж ми відстаємо від Заходу. Тому материнська компанія часто перебуває в більш розвиненій юрисдикції, що гарантує більш високий рівень захисту прав акціонерів, інтелектуальної власності, більш комфортну взаємодію з іноземними інвесторами та клієнтами, можливість оптимізації оподаткування.

Як українському технологічному стартапу захистити свою інтелектуальну власність?

По-перше, потрібно запатентувати винаходи та технології компанії. Для цього потрібно визначитися з тим, що саме буде патентуватися, та ідентифікувати країни, які вас цікавлять, тому що заявка на патент подається в кожну країну окремо. Ця процедура досить дорога, тому, якщо ви поки не впевнені у виборі, можна подати міжнародну патентну заявку, що передбачена міжнародним договором про Патентну кооперацію (так званий PCT — Patent Cooperation Treaty). Вона дозволяє подавати заявки в інші країни через 30 місяців. Таким чином, ви купуєте захист свого винаходу на 2,5 роки.

Крім патенту, є ще торгова марка, важливість якої недооцінюють. Необхідно розібратися, чи не зареєстрована схожа ТМ в інших країнах, тому що назва компанії транслюється і в логотип, і в домен. Потім це довго переробляти. Також важливо пам’ятати, що обсяг захисту торгової марки визначається зображенням та переліком товарів і послуг, для яких заявляється торгова марка на реєстрацію. Україна ратифікувала Мадридську угоду про міжнародну реєстрацію торгової марки, що дозволяє подати одну заявку, вказавши одну, кілька або всі країни, що є сторонами угоди. Заявка подається на одній мові і мито сплачується в одній валюті – швейцарських франках.

Також стартапу для захисту своїх прав інтелектуальної власності треба подбати про укладення NDA (договору про конфіденційність і нерозголошення комерційної таємниці), non-compete, non-solicitation.

Сервісні / трудові договори повинні чітко визначати, що компанія є власником IP прав. Інакше є ризик в один далеко не прекрасний день дізнатися про появу того самого фрілансера, яка заявляє права на використовувану вами інтелектуальну власність.

Що входить у юридичний мінімум документів кожного стартапа, щоб спати спокійно?

Насамперед, це статут і договір між акціонерами. Важливо визначити, які питання належать до компетенції акціонерів, а які — прерогатива директора, ради директорів, як вирішуються питання ведення бізнесу в компанії і т. д. Потім потрібно створити шаблони ключових документів: договір про надання послуг (якщо компанія наймає фрілансерів), трудові договори, договори з клієнтами, ліцензійні договори. Наступний крок — реєстрація торгових марок і патентів. До цього списку додаємо визначення з організаційно-правовою формою і продумування юрисдикції.

Як підприємцю оформити відносини з інвесторами, щоб не потрапити в невигідні умови?

Спочатку підписується term sheet — короткий документ про основні умови співпраці. Він не зобов’язує ні приймати, ні робити інвестиції, але це хороший інструмент для психологічного впливу на обидві сторони.

Потім сторони укладають договір купівлі-продажу акцій або договір, за яким інвестор дає позику, яка через деякий час конвертується в акції компанії (convertible loan agreement). У цих документах прописуються права та зобов’язання сторін, тому потрібно бути уважним, щоб не пропустити підводні камені та не потрапити в кабальні умови.

Щоб цього уникнути, потрібно звернути увагу на пункти, де прописується, чого не може робити компанія без згоди інвестора (negative covenants). Там іноді можна знайти дуже цікаві речі. Наприклад, неможливість приймати ключові для бізнесу рішення та залучати інших інвесторів без згоди первісного інвестора.

Крім цього потрібно розібратися, які акції і з якими правами надаються інвестору, а також зрозуміти, що відбувається, якщо інвестор прострочив внесок інвестицій. Час — це гроші, тому, як правило, стягується пеня за кожний день прострочення. Або ж компанія може відмовитися від співпраці з таким інвестором.

Важливо обмежити загальну вартість збитків, відшкодування яких інвестор може вимагати від компанії та встановити граничний термін, після спливу якого інвестор не може звернутися до компанії з вимогою відшкодувати збитки. Стартапу важливо пам’ятати, що максимальна сума збитків, яка може бути відшкодована інвестору, не повинна перевищувати суму вкладених інвестицій. Стартапи часто пропускають цей момент і можуть опинитись в дуже неприємній ситуації, коли, наприклад, вкладених інвестицій було 50 тисяч доларів, а інвестор нараховує збитків на мільйон!

Executives Club

Executives Club

закритий бізнес-клуб
для топ-менеджерів